Васька

За темою вірша Романа Котляра «Ім’я»

Якось Сарі і Абраму

стрілось кошеня.

Захотіли взять додому,

дать йому ім’я.

Імена перебирали:

Мойша, Моісей,...

Та сусіди заволали:

кіт — не іудей!

Йой, Абрамцю, — Сара каже —

це ж бо срамота,

щоб ім’ям таким поважним

називать кота!

Ти й придумав (лихо з нами,

з глузду мо злетів?),

щоб людськими іменами

називать котів!

У кота ж натура хвацька

й дурість — аж несе!

То ж нехай він буде Васька.

Васька! Та й усе.