Драма

Шум затих, а сцена світлом сяє,

В залі темно. Сходинки круті.

І ніхто ніколи не вгадає,

Що йому судилося в житті.

Підступа все ближче темінь зали.

Важко грати (Господи, спаси!).

Як багато ми віків благали:

Отче, чашу мимо пронеси!

Є ж у тебе кращі п’єси, Боже,

Де любов і зоряні світи!..

... Треба грати. Скиглити негоже.

Вік прожить – не поле перейти.

Згоден я з твоїм жорстоким планом

(Чи почуєш мОє каяття?):

Сценою іду – життєвим ланом –

Дограю своє людське життя.

(По мотивам Б. Пастернака).