Сумно

По мотивам М. Ю. Лермонтова.

І гірко, і сумно, й немає кому розказать,

Як стогне душа від негоди...

Бажання!? Не можна ж даремно і вічно бажать...

А роки збігають, як талії води.

В когось закохатись? Співати й горіти вогнем?

Збудить почуття фантастичне?

Та глянеш – і щезне п’янкої ілюзії щем,

Бо все тимчасове, не вічне.

Що? Пристрасті? – Рано чи пізно розтане цей хміль,

Тверезого розуму втікши.

Життя – дивний жарт, що вчинив нам Вершитель подій.

І жарт недоречний – сумний і невтішний.